З чого складається система детекції і трекінгу
Кожен продукт детекції на основі сенсорів, чи він слухає, чи випромінює, чи дивиться, працює на тому самому семишаровому конвеєрі. Ця сторінка — його карта: натисніть на шар, щоб побачити, на яке питання він відповідає, якими налаштуваннями керує, як ламається, і його невелику робочу модель. Інші сторінки запускають ці шари по-справжньому.
Конвеєр
Дані рухаються зліва направо; кожен шар відповідає на одне питання й передає наступному щось менше й абстрактніше. Пунктирна петля — те, що більшість демо пропускає: записана робота повертається як дані, мітки й налаштування.
Де живуть компроміси
Два шари розпоряджаються майже всім бюджетом між точністю і повнотою. Детектор одним порогом визначає, скільки точок з'являється за скан, справжніх і хибних. Менеджер треків вирішує, які з цих точок стануть тим, що побачить оператор. Продуктове число, яке справді важить, — хибні треки на годину — визначається в шарі 6, а не в шарі 2, і те саме стосується запасу часу. Детектор, який налаштовують окремо від решти, оптимізує не те число.
Друге, що показує карта, — де саме інформація. Ціль у кілька пікселів або кілька децибел сигналу невидима в одному скані й очевидна за двадцять, бо шум усереднюється, а рух — ні. Тому шар 6 ухвалює рішення за накопиченими свідченнями, track-before-detect зовсім обходиться без порогу, а кожне оцінювання тут робиться на рівні треків.
Третє: еталонна розмітка ніколи не буває повною. Оператори позначають те, що побачили, із запізненням, і ніколи не позначають те, що пропустили. Протокол оцінювання, який припускає чисті мітки, винагороджує не той трекер; дослідження неідеальної розмітки показує, які метрики це витримують.
Сторінки
src/tracklab, експерименти в experiments/, дані експериментів у docs/data/. Усе на цих сторінках відтворюється із зерна генератора.