Проєкти / agent-memory
Одна пам'ять для парку агентів, що пишуть код
Кілька агентів, кілька машин, один спільний шар даних із точками монтування, потоками сигналів, адресними шепотами й сховищем секретів, і правило про те, хто що може записувати.
Проблема
Коли кілька AI-агентів працюють над тими самими проєктами на кількох хостах, кожен починає з порожнього контексту. Їм потрібні спільні документи, спосіб залишати повідомлення одне одному й конкретній запущеній сесії, модель ідентичності та секрети, які ніколи не потрапляють у промпт. Окремий сервіс під кожного агента не масштабується; спільна база даних без правил призводить до того, що агенти перезаписують одне одного.
Що я побудував
Перше покоління — один файл SQLite, відкритий як MCP-сервер. Дванадцять інструментів, кожен задокументовано через щось, що читач уже знає: ініціалізація — це git init, запис — write, пошук — grep, сигнал — особисте повідомлення, вхідні — це вхідні. Структуровані документи з YAML-frontmatter, прямі й широкомовні сигнали, відстеження присутності, повнотекстовий пошук через FTS5, і більше нічого: жодної мережевої залежності, жодного зовнішнього сервісу. Поруч працює невеликий хмарний сервер синхронізації (Fastify над PostgreSQL з валідацією схем і автентифікацією за bearer-токеном), який дає push, pull і пошук між машинами.
Друге покоління — HTTP MCP-сервер на Rust з маршрутизацією для кожного агента окремо. Точки монтування розділяють особисте сховище, довготривалі знання, специфікацію фреймворку, стан агентів, потоки подій, куди можна лише дописувати, і зашифроване сховище. Потоки читаються за курсором, тож агент продовжує з того місця, де зупинився; шепіт адресується одній конкретній запущеній сесії або всім сесіям однієї ідентичності; хуки генерують події життєвого циклу сесії, і агентові не треба про це пам’ятати. Письмова таблиця правил визначає, який потік що несе, бо типовий режим відмови спільної пам’яті — не брак місця, а агенти, які пишуть правильні речі не туди.
Сервер розгортається з GitHub як джерела істини: push у main, просування в prod, спостерігач на хості підтягує зміни й перезбирає. Облікові дані власних акаунтів агентів ізольовано для кожної цілі й кожного хоста, а письмовий звіт про інцидент описує єдиний випадок, коли застаріле завдання синхронізації мовчки порушило цю ізоляцію.
Пов’язане
Я підтримую форк headless-клієнта для Agent Client Protocol з постійними іменованими сесіями, чергою промптів, кооперативним скасуванням і методами файлової системи та терміналу, обмеженими робочою директорією, а також міст, який відкриває Claude Agent SDK для будь-якого ACP-клієнта.